ЗМІСТ

Русин В.І., Медведєв В.Є.
Особливості діагностичної тактики при багатовогнищевому ураженні щитоподібної залози
Резюме. У статті розглянуто проблем діагностики раку щитоподібної залози у пацієнтів із багатовузловим ураженням щитоподібної залози. Розглянуто ультразвукові критерії оцінки злоякісних вузлів, їхню чутливість та специфічність, проведено порівняльний аналіз ультразвукових та цитологічних ознак вогнищевих утворень щитоподібної залози. Матеріалом для статті став аналіз даних обстеження та результатів лікування 778 пацієнтів із багатовузловим ураженням щитоподібної залози, які перебували на лікуванні в хірургічному відділенні Ужгородської обласної лікарні № 1 протягом 2008-2014 рр. Розроблено та запропоновано алгоритм тактичного підходу до диференціювання та маркування підозрілих вузлів щитоподібної залози з метою тривалого прицільного спостереження. 

повний текст

________________________________________________________

Бабкіна Т.М., Кригін Ю.А., Сахно Т.К., Гладка Л.Ю., Бондар Г.М.
До методики ультразвукового дослідження кульшових суглобів у дітей
Резюме. У статті надані особливості методики ультразву-кового дослідження для визначення дисплазії кульшових суглобів.
Ключові слова: ультразвукове дослідження, дисплазія, кульшовий суглоб.

повний текст

_______________________________________________________

Воротынцева Н.С., Новикова А.Д.
Современная патология костной системы у новорожденных
Резюме. В статье приведены частота и виды патологии костно-суставной системы, выявленные при анализе 2162 новорожденных, родившихся за 7 мес. 2015 года, по данным клинико-рентгенологического исследования.
Ключевые слова: новорожденные, костно-суставная система.

повний текст

________________________________________________________

Бортний М.О., Козаченко О.М.
Виразка Дьєлафуа (Dieulafoy) (огляд літератури та випадок із практики)
Резюме. У статті наведені клінічні та діагностичні ознаки рідкісного захворювання — хвороби Дьєлафуа, методи її лікування. Надано власне спостереження цієї хвороби.

повний текст

_____________________________________________________________

Mukhamedjanov K.Kh.,  Amirov B.B.,  Adilbaev G.B., Lee Y.L., Abekov A.K.
Візуалізація ускладнень гематом м’яких тканин
Резюме. У статті наводяться результати  візуалізації ускладнень гематом м’яких тканин у 87 хворих, таких як нагноєння, фіброз і окостеніння. При діагностиці цих ускладнень, було проведено порівняльний аналіз методів — рентген, УЗД та МРТ-візуалізації. Діагностичні можливості кожного з цих методів були встановлені. Сонографія є методом вибору через простоту методу, можливість проведення великої кількості досліджень, високу інформативність. Були вивчені сонографічні ознаки окостеніння, фіброзу і нагноєння гематом м’яких тканин.

повний текст

_______________________________________________

Mukhamedjanov K.Kh., Amirov B.B., Adilbaev G.B., Lee E.L.
Діагностичні можливості сонографії гематом м'яких тканин
Резюме. Представлено результати візуалізації  травматичних ушкоджень  м'яких тканин, а саме гематом у 226 пацієнтів, 139 з яких були визначені як рідинні гематоми і 87 ге-матоми з імбібіцією тканин. Всі учасники дослідження пройшли ультрасонографію. Під час дослідження були оцінені ультразвукова семіотика прояву гематом м'яких тканин та ефективність терапії різноманітних ушкоджень м'яких тканин.

повний текст

________________________________________________

Ткаченко М.М., Король П.О. 
Пріоритети вибору інструментальних методів дослідження в діагностичному скринінгу при ендопротезуванні кульшових суглобів
Резюме. З метою визначення пріоритетів вибору інструментальних методів дослідження в діагностичному скринінгу при ендопротезуванні кульшових суглобів обстежено 54 па-цієнти на деформуючий остеоартроз віком 54-75 років.
Встановлено, що комплексне дослідження кульшового суглоба, що включає класичну рентгенографію, остео-сцинтиграфію, ультразвукове дослідження, значно розши-рює діагностичні можливості при його ендопро-тезуванні. При діагностиці патологічних станів при ендо-протезуванні кульшового суглоба слід застосовувати одночасно класичну рентгенографію (або остеосцинти-графію) та ультразвуковий метод у визначенні стадії по-ширеності патологічного процесу в кульшових суглобах, а в комплексі з комп’ютерною томографією – для моніто-рингу динаміки патологічного процесу після ендопро-тезування. 
Ключові слова: остеосцинтиграфія, рентгенографія, ульт-развукове дослідження, ендопротезування кульшових суглобів.

повний текст

____________________________________________

Бабкіна Т.М., Носенко Н.М., Федьків С.В., Шпак С.О.
Променеві методи в диференційній діагностиці гіпертрофії лівого шлуночка: ГКМП, гіпертензивне серце, «серце атлета»
Резюме. Гіпертрофія лівого шлуночка спостерігається у пацієнтів із гіпертонічною хворобою, у спортсменів, при гіпертрофічній кардіоміопатії, хворобах накопичення. У практиці лікаря часто складно визначитися, яка патологія чи їх поєднання призвели до гіпертрофії. Методи візуалізації мають важ-ливе значення в діагностиці гіпертрофії лівого шлуночка. Променеві методи допомагають визначити етіологію, провести диференційну діагностику даної патології.
Метою статті було проведення огляду літератури щодо можливостей, переваг та недоліків різних методів візуалізації при гіпертрофії лівого шлуночка.
Важливо вчасно діагностувати захворювання із високим ризиком раптової серцевої смерті, які супроводжуються гіпертрофією лівого шлуночка. Одним із таких захворювань є гіпертрофічна кардіоміопатія. Діагноз даного захво-рювання не можна встановити без використання методів візуалізації. Рекомендовано використовувати мультимо-дальний підхід при обстеженні пацієнтів із гіпертрофічною кардіоміопатією. Методи, які можуть бути використані: це ехокардіографія, серцевий магнітний резонанс, комп'ю-терна томографія серця, ядерна томографія.
Результати. Згідно з аналізам огляду літератури, променеві методи діагностики дозволяють провести диференційну діагностику гіпертрофії лівого шлуночка: гіпертрофічна кардіоміопатія, гіпертензивне серце, «серце атлета».

повний текст 

____________________________________________________

Острась О.В.,  Куркевич А.К.
Фетальна ехокардіографія як метод діагностики обструктивної патології дуги аорти
Резюме. Мета — огляд сучасних можливостей пренатальної ультразвукової діагностики обструктивної патології дуги аорти та оцінка власних результатів застосування комплексного підходу.
Матеріал та методи. Проведений пошук літературних джерел за проблемою, опублікованих англійською та українською мовами протягом останніх 15 років. Пред-ставлений ретроспективний аналіз власного досвіду — випадків пренатальної підозри на ПДА та КоАо з 2012 до 2014 року. Оцінювали діагностичну цінність окремих показників фетальної ехокардіографії.
Результати. Діагноз КоАо був підтверджений у 46 з 68 (67,6%) пацієнтів з пренатальною підозрою на КоАо, на-роджених живими. У плодів з підозрою на ПДА цей показник становив 8 із 9 (88,9%) пацієнтів. Плоди з підтвердженою КоАо, порівняно з плодами групи контролю, мали достовірно менше сигмальне відхилення розміру перешийка (p<0,0001), менше сигмальне відхилення істмо-дуктального відношення (p<0,0001), більший кут між дистальною дугою та перешийком (p<0,001) та більшу істмо-дуктальну різницю діастолічних індексів (p<0,0001). Пульсаційний індекс СМА та церебро-плацентарний індекс були достовірно вищими, але в межах норми у більш ніж 95% плодів з ПДА і підтвердженою КоАо, що вказувало лише на тенденцію до підвищення опору церебральних судин.
Результат тестування математичної моделі прогнозування неонатальної КоАо: 62 з 68 (91,2%) плодів були віднесені до правильної групи. Чутливість — 93,5%, специфічність — 86,4%. Всі пацієнти групи контролю (60 випадків), дані яких не застосовували в створенні моделі, були правильно розпізнані як здорові.
Ключові слова: коарктація аорти, перерив дуги аорти, пренатальна діагностика, ехокардіографія.

повний текст

_______________________________________

Зубов А.Д., Вилсон Дж.И.,  Медведев В.Е.
Радиологический мониторинг и результаты миниинвазивного лечения абсцессов печени
Резюме. В связи с широким применением миниинвазивных методов лечения абсцессов печени актуальным является вопрос возможностей лучевых методов визуализации в мониторинге и оценке результативности лечения, что и явилось целью работы.
Исследования проведены на материале 248 больных возрастом 4-81 (48,0±13,6) года, которым проведены ми-ниинвазивные лечебные вмешательства. Лечебная такти-ка избиралась индивидуально с учетом данных УЗИ. Дина-мический контроль осуществляли на протяжении 1 года. 
Установлено, что ультразвуковое исследование является приоритетным в динамической оценке адекватности дренирования полости абсцесса и достаточно информативно в 77,4±2,7% случаев, в 22,6±2,7% требуется проведение дополнительных исследований, прежде всего компьютерной томографии, позволяющей оценить пространственную конфигурацию дренажей и взаимо-отношение их с полостью абсцесса и анатомическими структурами, выявить причины неадекватного дрениро-вания, при множественном дренировании оценить взаимо- расположение дренажей, определить сроки окончания лечения. Определено, что основными эхографическими признаками успешного миниинвазивного лечения абсцес-сов печени являются: редукция гнойной полости, постепенное ее замещение регенерирующей тканью печени, уменьшение демаркации и отека. Проведенное лечение позволило достигнуть выздоровления у 98,8±0,7% пациентов.

повний текст

________________________________________________________

Шармазанова Е.П., Бортный Н.А., Шаповалова В.В., Ващенко Ю.И.
История становления рентгенологии в г. Харькове (к 120-летию открытия Х-лучей)
Резюме.
У статті наведені історичні дані про розвиток рентгенології у м. Харкові після відкриття Х-променів.
Ключові слова: Х-промені, історія, рентгенодіагностика, Харьків.

повний текст

_______________________________________________________

Лысенко Н.С., Демченко А.В., Златник Р.В.
Аномалия развития поясничного отдела позвоночника в сочетании с врожденным вывихом бедра (случай из практики)
Резюме.
У статті описаний рідкісний клінічний випадок поєднання вродженої патології поперекового відділу хребта з вивихом стегна на тлі дисплазії тазостегнового суглоба у дитини віком 2 роки 8 місяців. Наведено результати радіологічного обстеження та хірургічного лікування.

повний текст

__________________________________________________

Земскова О.В.
Новий підхід до оцінки ефективності радіохірургічного лікування при вестибулярних шваномах
Резюме. Актуальність. Стереотаксична радіохірургія (СРХ) є загальновизнаним методом лікування пацієнтів з вестибулярними шваномами (ВШ), що може застосовуватись як самостійно, так і як ад’ювантне лікування. Основною метою СРХ у пацієнтів з ВШ є забезпечення локального контролю росту пухлини поряд із мінімізацією неврологічного дефіциту та збереженням якості життя хворого. Під локальним контролем традиційно розуміють випадки як регресу ВШ, так і стабільності її розмірів за даними післяпроменевого нейровізуалізуючого моніторингу. Проте залишається невизначеність щодо стабільних пухлин з огляду на можливість як подальшої псевдопрогресії, так і продовженого росту. 
Мета — оптимізація оцінки ефективності радіохірургічного лікування у пацієнтів з вестибулярними шваномами.
Матеріали та методи. За період з 2010 по 2014 рік у ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України» було проведено радіохірургічне лікування 143 пацієнтів з ВШ. При цьому було опромінено 145 ВШ (за рахунок 2 випадків опромінення обох двобічних ВШ, асоційованих з нейрофіброматозом типу ІІ). Серед пацієнтів було 53 (37%) чоловіки та 90 (63%) жінок. Середній вік пацієнтів в цілому становив 49,6 року [47,5; 51,7]. СРХ проводилась на лінійному прискорювачі Trilogy (Varian, США), що обладнаний стереотаксичною системою Brain Lab (Brain Lab, Німеччина), з енергією гальмівного опромінення 6 МеВ. Було порівняно показник ЛК (LCR) з введеним у роботі новим показником – ЛКБП (LCR without Risk), що відображає рівень ЛК для груп пацієнтів, з яких виключені пацієнти з ризиком прогресії пухлини за даними післяпроменевого нейровізуалізаційного моніторингу (збільшення або стабільність розмірів ВШ). Методом Каплана-Мейєра були розраховані показники ЛК (LCR) та ЛКБП (LCR without Risk) для різних періодів спостереження.
Результати. Через 12 місяців після СРХ показник ЛК (LCR) дорівнював 47% проти 34% його більш строгого аналога, показника ЛКБП (LCR without Risk). Надалі протягом 24 місяців після СРХ між цими показниками зберігалася статистично достовірна різниця: 72% для ЛК (LCR) проти 64% для ЛКБП (LCR without Risk). Через 3 роки після СРХ розбіжність показників суттєво зменшилася: відповідно до 94% для ЛК (LCR) проти 92% для ЛКБП (LCR without Risk) (p<0,05). Різниця показників ЛК (LCR) та ЛКБП (LCR without Risk) була суттєва в період до 2 років після проведення СРХ. Невизначеність стабільних ВШ щодо подальшої прогресії чи регресії в основному вирішувалася протягом 2-річного терміну після СРХ.
Висновки. Запропонований новий підхід до оцінки результатів СРХ у пацієнтів з ВШ дозволяє більш диференційовано здійснювати післяпроменевий моніторинг пацієнтів, із виділенням групи під ризиком подальшої прогресії, враховуючи відтермінованість у часі лікувального ефекту СРХ.
Ключові слова: вестибулярні шваноми, стереотаксична радіохірургія, нейровізуалізуючі методи дослідження, локальний контроль росту пухлини.

повний текст

_____________________

Медведев В.Е.
К вопросу о состоянии и перспективах развития последипломной подготовки радиологов в Украине

повний текст